Стаття

УДК                                                                                               Бондарчук В.О.

Поліщук С.О.

м.Вінниця

(науковий керівник – кандидат педагогічних наук, Бойчук В.М..)

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ У ГУРТКАХ

Постановка проблеми: Оновлення змісту навчання та виховання, впровадження нових підходів до управління виховним процесом, пропаганда здорового способу життя, забезпечення допрофесійної підготовки школярів залежить від педагога позашкільного закладу, а саме від керівника гуртка. Адже особливість позашкільної освіти в тому, що знання, які вона дає дітям, виходять за межі шкільних програм, уроків, підручників. Широкий кругозір і практичні навички, компетенції – ось мета, до якої повинні прагнути педагоги.

Майстерність педагога позашкільного навчального закладу полягає в ефективному використанні сучасних методик, спрямованих на вдосконалення програм, змісту, форм і методів діяльності. Результативність педагогічного процесу в позашкільних закладах прямо залежить від компетенції педагога позашкільного закладу та умілого використання різноманітних форм та методів у навчальній та позакласній діяльності. При цьому основну увагу педагоги повинні зосереджувати на набутті соціальної компетентності школярів, закріпленні, збагаченні та поглибленні знань, набутих у процесі навчання, застосуванні їх на практиці, розширенні загального кругозору учнів, формуванні в них наукового світогляду, виробленні вмінь і навичок самоосвіти, розвитку індивідуальних творчих здібностей та нахилів.

Успіху виховної роботи в позашкільних закладах сприяють правильне планування і розумна організація педагогічної діяльності керівника, підвищення професійної компетенції вихователів, постійний пошук ефективних шляхів вирішення педагогічних задач, творчий підхід до організації занять. Саме тому у даному  посібнику подані матеріали по організації проведення навчально-виховної роботи в позашкільному закладі. Посібник рекомендований для практичного використання керівниками гуртків.

Аналіз попередніх досліджень: Проблемами творчості з давніх-давен цікавилися Платон, Аристотель, Августин, Гегель, Й.-Г.Песталоцці, та ін. Більш глибоке дослідження питань творчості, особливостей творчої діяльності, умов формування творчої особистості почалося на межі ХІХ та ХХ століть. Великий внесок у дослідження проблем творчості внесли Г.Я. Буш, О.М.Леонтьєв, К.С.Пігров, Я.О.Пономарьов, С.Л.Рубінштейн, О.К.Тихомиров, П.Я.Якобсон, Л.В.Яценко. К.С. Виготський, М.Д. Левітов.

Мета статті полягає у викладі методичних рекомендацій в організації проведення гуртків.

Виклад основного матеріалу. Керівник гуртка сьогодні вільний у виборі форм, методів, засобів виховної діяльності. Він має широкі можливості для вияву творчої індивідуальності. Тому важливий результат його педагогічної діяльності – високий рівень вихованості гуртківців, сформованість цілісної та всебічно розвиненої особистості.

При педагогічному аналізі наслідків роботи керівників гуртків, які організовують позаурочну діяльність, в центрі уваги повинен бути їх педагогічний стиль, за допомогою якого вони впливають на формування і розвиток особистості гуртківців. Важливо охарактеризувати доцільність окремих видів педагогічної діяльності і методів їх проведення та відповідність використаних матеріалів сучасному рівню науки і практики, помітити кваліфікаційний рівень педагога, вміння викликати в вихованців інтерес до позаурочної діяльності, відповідні почуття та емоції, навчити дітей самостійно готувати завдання, певні проекти до тих чи інших колективних справ.

Методичні рекомендації по плануванню  роботи  гуртка

Підготовка заняття - це розробка комплексу заходів та вибір такої схеми організації навчально-виховного процесу, яка в даних конкретних умовах забезпечить прогнозований кінцевий результат. Підготовча робота полягає в «пристосуванні» освітньої інформації до можливостей групи, оцінки та вибору такої схеми організації пізнавальної праці і колективної співпраці, яка дасть максимальний ефект. Безумовно, потрібно підкреслити той факт, що керівник гуртка добре знає та володіє фактичним матеріалом, вільно орієнтується у своєму навчальному предметі. В основі підготовчої роботи — алгоритм підготовки заняття, послідовне виконання кроків якого гарантує урахування усіх важливих факторів та обставин, від яких залежить ефективність майбутнього заняття. Алгоритм включає у себе діагностику, прогнозування і планування. Діагностика являє собою уточнення можливостей вихованців, мотивів їх діяльності та поведінки, інтересів та здібностей, характеру навчального матеріалу, його особливостей та практичної значущості, структури заняття. В результаті педагог отримує діагностичну карту заняття, де наочно видно фактори, що визначають його ефективність. Прогнозування спрямовано на оцінку різних варіантів проведення майбутнього заняття та вибір із них оптимального. Обсяг знань (умінь), формування яких складає мета заняття, приймається за 100%. Звичайно, занижує цей відсоток вплив факторів, що перешкоджають. Від ідеального результату віднімається величина втрат та одержується реальний показник ефективності заняття. У випадку, якщо педагога не задовольняє показник, він вимушений шукати більш досконалу схему організації, маніпулюючи тими факторами, на які він може впливати. Якщо показник задовольняє, педагог починає завершальний етап підготовки заняття — планування (проектування). На цьому етапі створюється своєрідна «програма управління» пізнавальною діяльністю вихованців. Програма управління — це короткий і конкретний документ, в якому педагог фіксує важливі для нього моменти управління процесом: як почати заняття, кого й коли спитати чи задіяти, на якому етапі окреслювати проблему, як перейти до наступного етапу заняття, за якою схемою побудувати процес у випадку виникнення заздалегідь передбачених перешкод, труднощів тощо. «Програма управління» відрізняється від традиційного плану заняття (уроку) чітким, конкретним визначенням управляючого впливу та може відображатись як у плані заняття, так і додаватися до нього.

Схема-конспект гурткового заняття

Тема заняття.

Мета заняття (навчальна, розвивальна, виховна).

Завдання заняття.

Методи:

·        словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, інструктаж тощо);

·        наочні (демонстрація предметів, явищ, посібників тощо);

·        практичні (практична робота, навчальні вправи, ігрові вправи, лабораторні досліди, екскурсія, похід тощо);

Тип заняття (засвоєння нових знань, умінь та навичок; формування практичних умінь та навичок; застосування вмінь та навичок; узагальнення; комбінований).

Форма заняття: індивідуальне, групове, фронтальне.

Обладнання: таблиці, плакати, саморобні посібники, схеми, моделі, роздатковий матеріал, Демонстраційний матеріал, діаграми, література тощо.

Хід заняття (його структура)

1. Вступна частина

повідомлення теми та мети заняття, очікуваних результатів;

актуалізація опорних знань;

мотивація навчальної діяльності гуртківців.

2. Основна частина:

висвітлення керівником матеріалу нової теми;

оволодіння новими теоретичними знаннями, ознайомлення з термінами, способами практичних дій;

залучення учнів до самостійного осмислення нового матеріалу, самостійна робота учнів;

підведення гуртківців до узагальнень, висновків.

3. Заключна частина:

обґрунтування гуртківцями можливості використання отриманих знань, умінь, навичок;

загальний підсумок заняття із зазначенням його позитивних та негативних моментів;

повідомлення завдань на наступне заняття; рекомендована література.

Типологія гурткових занять

Основні типи уроків у сучасній школі:

·        комбіновані (змішані) уроки;

·        уроки засвоєння нових знань;

·        уроки формування навичок і вмінь;

·        уроки узагальнення і систематизації знань;

·        уроки практичного застосування знань, навичок і умінь;

·        уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь.

Така класифікація є найзручнішою для планування, прогнозування діяльності педагога, обґрунтування методики кожного заняття. Кожен тип уроку (заняття) має свою структуру, тобто етапи побудови уроку (заняття), їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвивальної та виховної мети уроку.

Наведемо зміст основних етапів комбінованого уроку(заняття).

Підготовка педагога до заняття. Цей етап передбачає: вивчення вихованців гуртка; докладне вивчення змісту навчального матеріалу; планування навчальної роботи; підготовку навчально-матеріальної бази.

Підготовка вчителя до конкретного заняття. В. О. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає: формулювання теми; визначення виховної, розвивальної та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визначення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і матеріалів; визначення форми контролю й оцінки знань, навичок і вмінь; визначення місця й ролі спостереження, де­монстрування засобів наочності і опитування в рамках уроку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готов­ності учнів до уроку.

Тематичне планування передбачає визначення типу уроку; визначення обсягу навчального матеріалу; підготовку засобів наочності, використання технічних засобів навчання й підбір фактичного матеріалу.

Поурочний план включає дату проведення уроку, його порядковий номер за тематичним планом; назву, тип уроку і його мету; структуру уроку; зміст уроку; методи роботи вчителя й учнів; навчальне обладнання і домашнє завдання.

Початок уроку. Організація активної участі учнів в уроці є важливою методичною проблемою. Вона не повинна забирати багато часу, тому учнів бажано залучати до навчально-пізнавальної діяльності з першої хвилини уроку. Для цього початок уроку має бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості. Урок починається так: взаємне вітання вчителя й учнів; перевірка відсутніх; перевірка зовнішнього стану приміщення; перевірка робочих місць та зовнішнього вигляду учнів; організація уваги.

Важливість повторювально-навчальної роботи зумовлена трьома причинами:

1) більш відповідальним ставленням учнів до підготовки до уроку, бо їхні знання обов'язково перевіряються;

2) актуалізацією знань учнів під час перевірки, що сприяє усвідомленню, поглибленню, систематизації та закріпленню навчального матеріалу;

3) спрямованістю повторення і перевірки знань на розвиток мовлення та мислення учнів. Тому ця робота має бути творчою і, водночас, націленою як на окремого учня, так і на весь клас.

З цією метою можна застосувати індивідуальне усне опитування, фронтальне та інші види опитування з поурочним оцінюванням.

Повідомлення теми, цілі й завдань заняття. Тему кожного уроку вчитель повідомляє на початку заняття або роботи над новим матеріалом. При цьому важливо чітко її сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні мають засвоїти. Мотивування вчителем навчально-пізнавальної діяль­ності учнів має відбуватися протягом всього уроку. Воно спрямоване на формування і розвиток в учнів широких інтересів, потреб в різноманітних знаннях, чітких життєвих перспектив, професійної орієнтації та самовдосконалення. Мотиви — це внутрішні імпульси, які спонукають учня до активної навчально-пізнавальної діяльності.

Пояснення матеріалу. Цей етап повинен відповідати таким вимогам: учитель має продумати своє місце в класі, щоб його було чути і видно всім учням; не ходити по класу; говорити голосно і чітко; темп розповіді має бути розміреним; мова доступною. При цьому важливо спиратися на попередній досвід учнів; виділяти істотне й головне в навчальному матеріалі; послідовно викладати тему; використовувати ілюстративний і демонстраційний матеріал. Це найбільш відповідальний розділ заняття. якщо новий матеріал зацікавить учнів, то і вивчення його буде успішним. Позитивний настрій у вивченні нового матеріалу може надати і ілюстративний матеріал,і екскурсія,  і ситуаційна гра.

Шляхи спонукання інтересу:

1.     Оживлення заняття елементами цікавого.

2.     Використання впливу засобів мистецтва.

3.     Спонукання учнів задавати питання.

4.     Колективний аналіз процесу і результатів роботи.

5.     Практика індивідуальних завдань.

6.     Використання світогляду окремих учнів як джерело знань для інших.

7.     Рекомендація додаткової літератури.

Сприймання, осмислення і засвоєння нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями нового матеріалу. Воно найбільш успішне, коли правильно поєднано виклад матеріалу, наочні посібники та самостійну роботу учнів. Осмислення знань — це заглиблення в суть явищ, процесів, які вивчаються. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірностей цих явиш. Основними прийомами такої роботи є аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, порівняння й узагальнення, моде­лювання, класифікація тощо.

Закріплення, тренування, відпрацювання вмінь. Разом із засвоєнням навчального матеріалу учні засвоюють різноманітні навички та вміння, що формуються на основі знань. Основні компоненти формування навичок і вмінь: розбір і засвоєння правила, яке лежить в основі навички; подолання труднощів під час набуття навички; вдосконалення й автоматизація навички; закріплення досягнутого рівня навички та використання її на практиці. Основним методом формування навичок є вправи.

Для непосидючих, жвавих і нетерплячих дітей це найскладніший етап занять. Зробити ці тренувальні вправи, повторення і закріплення матеріалу не набридливими, а дійсно ефективними найбільш серйозне випробування для педагога. Навіть захоплені новою темою, новою роботою учні можуть стомитися, якщо цей розділ заняття затягнеться і перетвориться в нудний обов'язок. Тут від керівника необхідний весь арсенал педагогічних прийомів „Приваблива мета" „Роби, як я", «Змагання", і бліц-конкурс на краще виконання вправи, руху, елементу роботи. Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє цілі уроку і визначає, чи досягнуті вони, оцінює дисципліну як окремих учнів, так і всього класу.

Домашнє завдання. Методика передбачає чітку систему домашніх завдань; визначення і конкретизацію окремого домашнього завдання; визначення часу на ознайомлення з ним учнів; дохідливість домашнього завдання; інструктаж про його виконання.

Заняття в гуртках допомагають розумно й цікаво проводити свій вільний час, пробуджує допитливість, любов до знань.

Пріоритетом педагогічної діяльності є людина як особистість, а тому головним в роботі є  – пошук тих форм навчання і виховання, які б сприяли розвитку і становленню, вихованню культури спілкування.

Найголовнішим у роботі в гуртку є повага до особи, пробудження у неї інтересу до навчання, впровадження різних його форм. Перш за все, рівень підготовленості до занять у гуртках, потенційні можливості та індивідуальні особливості і правильно побудований навчальний процес з урахуванням специфічних особливостей гуртківців, зокрема тих їх якостей, які пов’язані із засвоєнням навчального матеріалу та умінням виготовляти, моделювати та конструювати вироби різними технологічними операціями.

Поєднуючи різні форми навчання (колективно-фронтальну, дифе-ренційовано-групову, парну, індивідуальну), намагаюся навчити працювати в колективі, співпрацювати, співпереживати, надавати товаристську допомогу, зацікавленість у кращих знаннях кожного, оцінювати свої можливості і результати праці.

При цьому особливу увагу  також звертаю на розвиток самостійності творчих здібностей, бо через творчість найбільш повно проявляються професійні інтереси і нахили людини. Велику увагу, також приділяю самостійній роботі гуртківців як одному з найважливішому методу, що дозволяє мені цілеспрямовано і систематично впливати на інтереси учасників гуртків Необхідно зазначити, що зацікавленість учасника якоюсь роботою, темою заняття, як і увага гуртківця до запитань керівника гуртка, до його завдання лише створює сприятливі умови для активізації пізнавальної діяльності в процесі навчання, але не формує і не розвиває її. Фактором, який здійснює розвивальний вплив на формування інтересів, є його особиста творча пізнавальна активність і самостійність. 

Висновки. Відомо, що творчі здібності  найбільш ефективно розвиваються у ході продуктивної творчої діяльності. Творчість, індивідуальність, фантазія проявляються у навіть мінімальному відході від зразка. Творчість -  це процес створення, у ході роботи над якими учасник гуртка самостійно застосовує засвоєнні знання, уміння, навички, здійснюється їх перенесення, комбінування відомих способів діяльності або створення нового для  підходу до виконання завдання.  Тому творча діяльність емоційна, приваблива; впливає на всі сторони життя особистості; допомагає задовольнити потреби у діяльності, самопізнанні; спонукає до пошуку. Саме у творчій діяльності розвиваються якості творчої особистості. Слід зазначити, що якості творчої особистості розвиваються завдяки системі педагогічних дій, спрямованих на формування прагнення до засвоєння нових знань, нових способів діяльності. Головна мета - створення умов для розкриття індивідуального світу людини, що переступила поріг гуртка. Головною запорукою  успіху  у навчально-виховному процесі є активна участь у ньому осіб.

Список використаних джерел

1.        Р.С.Гуревич, Теорія і практика навчання в професійно-технічних закладах. Вінниця – 2008;

2.        Маслов В.І. Наукові основи та функції процесу управління загальноосвітнім навчальним закладом: Навч. посібник / Маслов В.І. – Тернопіль, Астон, 2007.-150 с.

3.        Мєшков О. Аналітична діяльність у навчально-виховному процесі / Мєшкова О. // Директор школи.- 2009.- №41.- С.19-21.

4.        Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. – К., 1998.

5.        Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К., 2001.

                 

Ключові слова: Метод, розвиток творчості учнів, комп'ютерні технології

Ключевые  слова. Метод,  развитие творчества учащихся,  компьютерные технологии

Keywords: Methods, work of pupils by means, computer technology.

У статті висвітлюються розвиток творчих здібностей учнів на уроках та в позаурочний час, розкритті особливості організації навчання з використанням творчих здібностей учнів на уроках та в позаурочний час.

В статье освещается развитие творческих способностей учащихся на уроках и во внеурочное время, раскрытии особенности организации обучения с использованием творческих способностей учащихся на уроках и во внеурочное время.

The article highlights the theoretical basis, the concept of "Development of creative abilities of pupils in the classroom and during after-hour time" disclosure of particular training organizations with creative abilities of pupils in the classroom and outside school hours.